Як правильно підібрати затирку для плитки?

Що таке затирка швів

Затирка швів – прикінцевий етап процесу кладки плитки. Після облицювання між сусідніми плитками залишаються просвіти, шви, через які під облицювання може проникати волога, а сам незаповнений простір забивається брудом. Тому після того як розчин, яким кріпиться до стіни облицювальна плитка, повністю висохне, видаляють монтажні хрестики, очищають шви від надлишків розчину, пилу, заповнюють їх фугою, утрамбовують суміш, вирівнюють шви та видаляють надлишки шовного розчину з поверхні плитки. Цей процес і називається затиркою швів. За допомогою затирки:

• міжплиточний простір герметизують, захищають плитковий клей від руйнівної дії вологи, попереджають утворення грибка, цвілі;
• заповнюють шви, щоб у них не накопичувався бруд;
• надають облицьованій поверхні завершеного, цілісного та більш акуратного, естетичного вигляду;
• маскують дрібні похибки кладки, неоднакову ширину швів (така проблема виникає, якщо плитка недостатньо ретельно відкалібрована);
• додають кольорові акценти, підкреслюють візерунок, малюнок плитки.

Види затирки для швів плитки

Основні види затирки для плитки за складом:

• цементна, найдоступніша за ціною та проста в застосуванні, випускається у вигляді сухої суміші, яка зачиняється водою безпосередньо перед використанням. Основний компонент цементної фуги – портландцемент, також до її складу може входити пісок. Природний колір – білий або сірий. Також існує цементна затирка з уже доданим пігментом або під колерування;
• епоксидна, двокомпонентний склад з епоксидної смоли (смоли та кварцового піску) та затверджувача, які змішуються перед застосуванням. Крім традиційних пігментів може містити глітери (блискітки), барвники з люмінесцентним ефектом, світловідбиваючий наповнювач;
• полімерна (наприклад, на поліуретановій основі) або цементно-полімерна. Зазвичай випускається у вигляді готового до застосування складу. Відрізняється різноманітністю колірних рішень;
• фуранова, на основі фуранової смоли, зазвичай чорного кольору, менш поширена.

Поради щодо вибору затірки

При виборі затірки потрібно враховувати низку моментів.

1. Умови експлуатації. Існує шовний матеріал для зовнішніх і внутрішніх робіт, приміщень зі стандартною та високою вологістю. Слід звертати увагу на такі характеристики, як морозостійкість, вологостійкість, температура експлуатації (особливо важлива, якщо використовується клінкерна плитка для облицювання каміна або керамічна плитка для теплої підлоги), стійкість кольору до ультрафіолету, зносостійкість. Набір характеристик залежить як від виду затирки (основних компонентів), так і від модифікуючих добавок.
2. Особливості приміщення, де вкладений кахель. Так, цементна затирка краще для житлових приміщень з нормальним рівнем вологості та низьким ризиком забруднень. Для ванної, санвузла, кухні підійде вологостійка та стійка до забруднень епоксидна або полімерна затирка. Для промислових об'єктів найнадійнішим варіантом буде фуранова фуга.
3. Призначення плитки. Шви між підлоговою плиткою забруднюються більш інтенсивно, тому для них потрібна затирка з хорошими брудовідштовхуючими характеристиками. Якщо використовується цементна затирка, найкраще вибрати нейтральний сірий колір, якщо ж важливо підібрати затирку певного кольору та зберегти його, потрібно вкривати цементну затірку захисним складом або використовувати епоксидну фугу. Стійкість до забруднень важлива також для фуги, якою затирають шви кухонного фартуха.
4. Вид плитки та основи, на яку вона наклеєна. Є затірки для керамічної, клінкерної плитки, великоформатної плитки з керамограніта та натурального каменю, мозаїки. Призначення вказується в описі.
5. Розміри плитки та ширина швів. В описі затирки для плитки повинні міститися рекомендації, для якої ширини швів вона призначена. В цілому цементна затирка без піску підходить для швів шириною 3-5 мм, цементно-піщана – ширше 5 мм, епоксидна та полімерна – для швів різної ширини.
6. Фактура плитки. Для фактурної, рельєфної поверхні рекомендується використовувати затирку, яка повільно сохне та легко стирається – цементну або полімерну. Епоксидна фуга швидко схоплюється, з гладкої глянсової поверхні її можна видалити, але шорстку вона заб'є.
7. Колірна сполучуваність фуги з плиткою. Про кольори затірки для плитки та правила підбору ми розповімо нижче.
8. Досвід, кваліфікація майстра, який буде виконувати затірку швів. Цементна та полімерна затирка найпростіша в роботі, особливо полімерна, яка продається готовою до вживання, довго зберігає пластичність, тому похибки можна легко виправити. Епоксидна затирка швидко твердне, робота з нею вимагає досвіду. Фуранова ще складніша в роботі, призначена виключно для професіоналів.

Як вибрати затірку для плитки у ванну

Затирка для плитки у ванну повинна мати такі властивості:

• висока вологостійкість, водонепроникність;
• стійкість до дії побутової хімії;
• низька пористість, яка забезпечує стійкість до забруднень;
• бажано – наявність у складі фунгіцидних добавок для захисту від грибка.

Цим вимогам відповідають епоксидні та полімерні затирки, але слід врахувати, що полімерні фуги руйнуються під дією хлору, тому для чищення плитки не можна використовувати хлорвмісні засоби. Використовувати у ванній цементну затирку допускається, але вона повинна містити модифікуючі добавки, та зачиняти її рекомендується не водою, а рідким латексом.

Як вибрати затирку для керамограніта

Основні вимоги до затирки для керамограніта:

• висока механічна міцність і довговічність, порівнянні з характеристиками керамогранітної плитки;
• зернистість, яка дозволяє заповнювати шви між великоформатною плиткою;
• практичний, немазкий колір. Керамограніт зазвичай використовується в якості підлогової або фасадної плитки, шви найкраще затирати сірою фугою.

Зазвичай для швів між керамогранітної плиткою використовують цементну затірку, підійде також поліуретанова, епоксидна з наповнювачем – піском досить великої фракції. Вдале рішення для фасадних робіт – шовні матеріали на цементній основі Quick-mix FM.

Як правильно підібрати колір затірки для швів

Існує кілька підходів до підбору кольору затірки:

• біла затирка – універсальне рішення, така фуга поєднується з плиткою будь-якого кольору, однотонною та з малюнком. Але слід врахувати, що біла затирка може темніти при контакті з різними речовинами, кіптявою, легко забруднюється. Тому її не рекомендується використовувати для підлогових покриттів і на кухні;
• різні відтінки сірого рекомендовані для плитки для підлоги, яскравої настінної плитки, колір і форму якої потрібно підкреслити;
• фуга в колір плитки, точно в тон або на 1-2 тони світліше/темніше – хороше рішення для затирання неідеальних швів. Затирка точно в тон підійде для невеликих приміщень, де необхідно створити цілісне покриття, яке візуально розширює простір. Для плитки нейтральних, пастельних тонів рекомендується використовувати затірку трохи світліше, а для яскравої, насиченого кольору плитки-більш темну затірку;
• контрастна затирка акцентує увагу на швах, тому вони повинні бути ідеально рівними, таке рішення підійде для точно відкаліброваної плитки вищого сорту. Облицювання з контрастними швами візуально зменшує приміщення, тому вибирати фугу за принципом контрасту рекомендується для великих, просторих приміщень. Виняток – маленькі приміщення, оздоблені темною плиткою. Щоб вони не виглядали занадто похмуро, шви краще зробити світлими;
• глітерна, люмінесцентна затирка підходить для ідеально рівних швів між однотонною плиткою нейтральних, непомітних кольорів.
• існує також фуга-хамелеон з прозорої епоксидної смоли з наповнювачем з дрібної скляної крихти. Вона візуально «забарвлюється» в колір розташованої поруч плитки. Це ідеальне рішення для заповнення тонких швів між елементами мозаїки та один з найскладніших в роботі шовних матеріалів.

Підібрати кольори затірки для плитки різних кольорів допоможе таблиця.

• якщо використовується плитка різних кольорів або з розводами під мармур, з малюнком, візерунком, затірку підбирають під переважаючий колір/під найсвітліший з кольорів плитки/універсальну білу;
• можна створити фугу потрібного відтінку, додаючи в білу суміш для колерування різні барвники в різному співвідношенні. Але така робота вимагає досвіду, непрофесіоналам краще використовувати готові рішення;
• після висихання затирка може ставати на пару тонів світлішою або темнішою, ніж розчин, тому для підбору фуги точно в тон плитці рекомендується спочатку провести тестування на невеликій ділянці.

Найкраща затирка для плитки

• епоксидна затирка відрізняється високою стійкістю до механічних навантажень і впливу води, хімічною інертністю, кольоростійкістю, придатна для експлуатації в складних умовах. Але висока ціна та відносно нетривала життєздатність готового розчину роблять її не найпопулярнішим матеріалом;
• цементна затирка значно доступніша за ціною, готова суміш зберігає життєздатність до 2 годин, простіша в нанесенні. За вологостійкістю та механічною міцностю цементна затирка поступається епоксидній, але пластифікатори та різні модифікуючі добавки дозволяють запобігти її усадці, утворенню тріщин, надають брудовідштовхуючих характеристик, забезпечують захист від грибка;
• готова полімерна затирка найпростіша в застосуванні, стійка до деформацій, розтріскування, утворення цвілі, розмноження мікроорганізмів, дії низки хімічних речовин, низьких і високих температур, володіє водо- та брудовідштовхуючими властивостями. Але у неї також є недоліки – повільне висихання, висока ціна, вразливість до дії хлорвмісних речовин.

Заключення