Монтаж покрівлі: етапи та технології

Монтаж покрівлі – обов'язкова складова зведення будь-якої будівлі та один з найвідповідальніших етапів будівництва. Це складний процес, який складається з декількох етапів – улаштування кроквяної системи, обрешітки, монтаж покрівельного покриття та ізоляційних матеріалів. Також можуть монтуватися мансардні вікна, пристрої для відводу диму та вентиляції, снігозатримувачі, функціональні та декоративні покрівельні аксесуари.

Види покрівлі та особливості монтажу

Покрівлі діляться на 2 основних види – плоскі та скатні. Для плоских покрівель використовують рулонні або рідкі матеріали, які монтуються на суцільну основу, монтаж покрівлі виконується професіоналами із застосуванням спеціалізованого обладнання. Скатні покрівлі відрізняються різноманітністю конструкцій, поділяються на:

• односхилі;
• двосхилі – звичайні та ламані (мансардні);
• чотирьохсхилі (вальмові) – з двома трикутними та двома трапеційними схилами;
• напіввальмові, посідають проміжне положення між двосхилими та чотирьохсхилими;
• шатрові, у формі піраміди з різною кількістю граней, найчастіше чотиригранної;
• шпилеподібні, від шатрових відрізняються тим, що витягнуті вгору;
• багатощипцеві, складної конструкції, утворені з'єднанням численних схилів. Зазвичай використовуються в багаторівневих спорудах, будинках з прибудовами, флігелями;
• склепінчасті, з криволінійними, зазвичай дугоподібними схилами;
• круглі купольні та конічні.

Чим складніша конфігурація даху, тим складніший монтаж покрівлі, особливо кроквяної системи, конструкція якої залежить від типу покрівлі. Покрівельні матеріали також потрібно вибирати з урахуванням конфігурації покрівлі. Листові металеві покриття (металочерепиця, профнастил, фальцева покрівля) найкраще підходять для дахів з прямокутними схилами великої площі – односхилих, двосхилих, мансардних. При їх використанні на трапецієподібних, трикутних схилах утворюється багато відходів, раціональніше вкривати такі дахи дрібноштучними матеріалами (натуральна керамічна черепиця, покрівельний сланець). Гнучка бітумна черепиця – універсальний матеріал, особливо зручний на дахах складної форми (багатощипцевих) і з криволінійними схилами (склепінчастих, купольних, конусних).

Підготовчі роботи перед монтажем даху

Будівництво даху починається після зведення стін відповідно до проекту. При проектуванні даху та підготовці до монтажу необхідно:

• визначитися з його типом;
• визначити кут нахилу схилів з урахуванням кліматичних умов (снігового навантаження) й обраного покрівельного матеріалу;
• з урахуванням покрівельного матеріалу вибрати тип обрешітки, товщину/перетин, крок (для розрідженої);
• виконати розрахунок кроквяної системи. Перетин крокв (від 40х150 до 100х250 мм) підбирається з урахуванням навантаження (ваги обрешітки та покрівельного матеріалу, очікуваного снігового навантаження), а також товщини утеплювача (для утеплених покрівель). Крок монтажу крокв залежить від їх перетину та довжини, також варто врахувати розміри утеплювача;
• розрахувати необхідну кількість покрівельного матеріалу з урахуванням відходів. Наприклад, купити керамічну черепицю варто з запасом 5-10% (бій, підрізування).

Після виконання розрахунків і закупівлі всіх потрібних матеріалів необхідно підготувати інструменти, подбати про дотримання техніки безпеки (захистити покрівельників від можливого падіння з висоти, людей внизу – від травмування падаючими матеріалами, інструментами).

До підготовчих робіт також відносяться розпакування покрівельного матеріалу, розкрій (підрізування), організація підйому на дах (технологія залежить від висоти споруди, нахилу схилів, матеріалу). Листові матеріали можуть підніматися поштучно або пакетами в коробах, керамічна, сланцева черепиця та інші дрібноштучні матеріали розкладаються невеликими стопками на різних ділянках даху. Підготовчі роботи з покрівельним матеріалом виконуються вже після монтажу кроквяної системи та обрешітки.

Етапи монтажу покрівлі: покрокове керівництво

Технологія виконання покрівельних робіт може варіюватися в залежності від типу покрівлі та покрівельного матеріалу, але послідовність монтажу покрівлі в більшості випадків однакова – встановлення кроквяної системи, гідроізоляція, монтаж контробрешітки та обрешітки, монтаж фінішного покриття, теплоізоляція зсередини. А починається монтаж даху з підготовки до встановлення крокв.

Монтаж мауерлата

Мауерлат зв'язує покрівельну систему з несучими стінами, забезпечує рівномірний розподіл навантаження та служить опорою для крокв. Залежно від матеріалу стін підкроквяний брус може мати різні модифікації:
у будинках зі штучного каменю (цегли, будівельних блоків, легкого бетону) по верху стін заливається

• монолітний бетонний армопояс із заставними шпильками для кріплення мауерлата – бруса 150х150;
• у будинках з колод, бруса мауерлатом служить верхній вінець;
• у каркасних будинках функцію підкроквяного бруса виконує верхня обв'язка.

Збірка кроквяної системи

У кам'яних будинках здійснюється жорстке кріплення крокв до підкроквяного бруса за допомогою металевих куточків. З'єднання крокв з мауерлатом може виконуватися 2 способами:

• з врубкою – в нижній частині кроквяної ноги вирізається фрагмент (прямокутний трикутник) для забезпечення щільного прилягання до мауерлату;
• без врубки – додатково використовується опорний брус, підрізаний під кутом, кріпильний куточок розташовується так, щоб саморізи увійшли і в крокви, й в опорний брус.

У дерев'яних будинках з'єднання крокв з верхнім вінцем виконується із застосуванням кріплення, що ковзає. Кріплення крокв до обв'язки каркасного будинку може виконуватися з запилом або із застосуванням підшивного бруска, за допомогою куточків, скоб, вбитих під кутом цвяхів.

Додатково кожна кроквяна нога трохи вище місця з'єднання з мауерлатом обв'язується дротом діаметром 4 мм, цей хомут за допомогою йоржа або анкера зв'язується зі стіною.

Верхню частину крокв необхідно з'єднати з гребеневим прогоном. Крокви можуть спиратися на коньковий брус із запилом (врубкою) або без. Їх попарне з'єднання між собою може здійснюватися:

• встик за допомогою дерев'яних або металевих накладних елементів;
• з врубкою та кріпленням болтами, шпильками, цвяхами, саморізами, які проходять через обидва елементи.

Така кроквяна система називається наслінною. Якщо ухил схилів більше 19°, можливий монтаж висячої кроквяної системи без конькового прогону – верхні кінці протилежних крокв впираються один в одного, а нижні з'єднуються горизонтальними затяжками.

При значній довжині схилу (більше 6 м) можуть використовуватися додаткові елементи для посилення кроквяної системи:

• бічні прогони, паралельні коньковому прогону та мауерлатам;
• лежень – брус, паралельний коньковому прогону та розташований під ним, в нижній площині кроквяної системи;
• вертикальні стійки-підпірки для конькового та бічних прогонів;
• похилі підкоси, які з'єднують стійки з кроквами;
• горизонтальні ригелі, паралельні до затяжок, які попарно з'єднують протилежні крокви.

Така технологія монтажу даху (кроквяної системи) застосовується для двосхилих покрівель, у різних видів скатних покрівель конструкція кроквяної системи різниться:

• в односхилої складається з двох мауерлатів і крокв, що спираються на них, при відстані між несучими стінами більше 4,5 м система посилюється лежнем і підкосами, більше 6 м – лежнем, прогоном, стійками та підкосами;
• у мансардних дахах у місцях зламу схилів монтуються з опорою на стійки бічні прогони, які з'єднують нижній ряд крокв з верхнім. Нижні частини кроквяної системи наслінні, верхня частина може бути наслінною (з гребеневим прогоном) або висячою;
• важливий елемент вальмових, напіввальмових і шатрових дахів – діагональні крокви, які йдуть від кутів будівлі та сходяться вгорі в одній точці (в шатрових покрівель) або попарно в кінців конькового прогону (у вальмових). Між діагональними монтуються довгі центральні крокви та паралельні їм наріжники різної довжини, також можуть використовуватися різні елементи для посилення кроквяної системи.

Гідроізоляція та контробрешітка

Коли кроквяна система повністю зібрана, виконується гідроізоляція із застосуванням рулонних матеріалів (плівки, мембрани). Гідроізоляційний матеріал повинен відповідати покрівельному.

Важливо! Технологія монтажу даху з покриттям з бітумної черепиці має принципову відмінність – роль гідроізоляції в такій покрівельній системі відіграє підкладковий килим, який монтується поверх обрешітки. В інших системах спочатку виконується гідроізоляція, потім монтаж контробрешітки та обрешітки.

Монтаж різних видів гідроізоляції для скатної покрівлі може мати деякі нюанси, тому необхідно слідувати інструкції виробника. Нижче наведені орієнтовні рекомендації.

1. Спочатку до лобової дошки по всій довжині кріпиться покрівельними цвяхами металевий або ПВХ капельник – планка для відводу зайвої вологи. На нього з невеликим відступом від зовнішнього краю наклеюється двостороння клейка стрічка з бутилкаучуку.
2. Поверх капельника уздовж карниза розкочується рулон гідроізоляції. Плівка (мембрана) повинна злегка (до 2 см) провисати між кроквами та звисати по краях у бік фронтонів. Нижня кромка вирівнюється за капельником та фіксується до нього за допомогою двосторонньої стрічки. Для кріплення до крокв використовується степлер.
3. Кожен ряд гідроізоляції фіксується рейками контробрешітки.*
4. Полотнища гідроізоляції монтуються з горизонтальним і (при недостатній довжині рулонів) вертикальним перекриттям 10-15 см. Вертикальне перекриття необхідно виконувати на кроквах. Місця перекриття проклеюються сполучною стрічкою.
5. На стиках трикутних схилів і в розжолобках (внутрішніх кутах покрівлі) спочатку монтується смуга гідроізоляції від верхнього до нижнього краю стику (хребта/розжолобка). Гідроізоляція схилів виконується поверх неї з перекриттям з обох сторін приблизно на 5 см і приклеюванням крайок двосторонньою стрічкою.
6. Монтаж гідроізоляції у верхній точці покрівлі залежить від особливостей коника (гребня). Якщо він невентильований, полотнища монтуються з перегином через гребінь і перекриттям. Якщо вентильований – з обох сторін у верхній частині схилів залишають незакриту смугу шириною 5-10 см. Гідроізоляція гребня в цьому випадку буде виконуватися на етапі монтажу контробрешітки.
7. В усіх місцях примикань, виведення на дах комунікацій також виконується перекриття та проклеювання стрічкою.

*Контробрешітка складається з рейок, які монтуються над кроквами, додатково фіксують гідроізоляцію і забезпечують вентиляційний зазор. На відміну від крокв, контррейки не повинні бути суцільними по всій довжині, від карниза до гребня. Використовуються рейки довжиною 1,5-2 м, які кріпляться із зазором 5 см для компенсації розширень деревини. Такий же зазор витримується між краями рядової обрешітки та рейками діагональної обрешітки трикутних, трапецієподібних схилів. При наявності розжолобка необхідно залишати зазор між ним і краями контррейок не менше 10 см. Контррейки прибиваються до крокв оцинкованими цвяхами. При ухилі схилу менше 22° рекомендується прокладати між рейками та гідроізоляцією ущільнювальну стрічку з двостороннім клейовим шаром.

Обрешітка

Обрешітка – це основа, на яке монтується фінішне покриття покрівлі – черепиця, профнастил та інші матеріали. Вона монтується перпендикулярно до крокв і контробрешітки. Тип, крок обрешітки залежить від покрівельного матеріалу, куту схилів і кліматичних умов:

• наявність суцільної обрешітки (фанера, ОСП, дошки, настелені майже впритул одна до одної, з зазором менше 1 см) є обов'язковою, якщо буде монтуватися гнучке покриття – бітумна черепиця;
• крок розрідженої обрешітки під натуральну, цементно-піщану черепицю, сланцеві пластини повинен відповідати розміру (довжині) елементів, щоб верхній і нижній краї мали опору. При інтенсивних вітрових навантаженнях під сланцеву покрівлю рекомендується виконувати суцільну обрешітку;
• крок обрешітки під листові матеріали залежить від їх ваги та кута схилу (для пологих крок повинен бути частіше).

Монтаж розрідженої обрешітки починається з кріплення нижнього опорного бруса уздовж всього карнизного звису. До його передньої поверхні зазвичай прибивають карнизну вентиляційну стрічку, але якщо пізніше будуть монтуватися перфоровані софіти для підшивки покрівлі, можна обійтися без стрічки. Потім на відстані 4 см від точки стику крокв прибивається верхній брус обрешітки, виконується розмітка та монтаж інших елементів з потрібним кроком.

Монтаж покрівельного покриття

Різні покрівельні матеріали фіксуються до обрешітки за допомогою механічних кріплень (покрівельні цвяхи, саморізи, скоби, клямери, дріт), кріплення може бути прихованим або здійснюватися через наскрізні отвори, які повинні ретельно герметизуватися. Бітумна черепиця монтується клейовим способом. Технологія монтажу різних покрівельних матеріалів для скатних дахів детально описана в інструкціях виробників. Загальні риси:

• укладання ведеться горизонтальними рядами з просуванням від карнизного звису вгору, до гребня;
• кожен елемент фіксується в декількох точках;
• обов'язково виконується перекриття сусідніх елементів, на пологих схилах величина перекриття повинна бути більша;
• виробники деяких покрівельних матеріалів пропонують добірні, фасонні елементи, планки для оформлення примикань і країв. Їх застосування значно спрощує монтаж покрівлі та підвищує якість покрівельних робіт.

Утеплення, підшивка

У житловому будинку покрівлю варто утеплити для скорочення тепловтрат взимку та витрат на кондиціонування влітку. Для утеплення скатних покрівель найчастіше використовується мінеральна (кам'яна) вата в плитах або рулонах. Її укладають між кроквами врозпір – ширина плити повинна бути трохи більша відстані між кроквами, тоді матеріал стиснеться, розпрямиться та буде триматися без додаткового кріплення. Знизу утеплювач необхідно закрити пароізоляційної мембраною, яка кріпиться до крокв степлером, а місця перекриття полотен проклеюються скотчем.

Утеплювач з пароізоляцією зазвичай закривають вагонкою, фанерою та іншими матеріалами, які захищають їх від механічних пошкоджень і надають конструкції завершений, естетичний вигляд. Як правило, пароізоляція притискається до крокв рейками, а вже на них монтується підшивка з дощок, плит. Але можливе її кріплення і безпосередньо до крокв. Зовні будинку рекомендується виконати підшивку карнизних і фронтонних звисів софітами – це один із заключних етапів монтажу покрівлі.

Коли краще встановлювати дах: сезонність робіт

Покрівельні роботи досить часто виконуються взимку – зведення стін до цього моменту завершується, припиняються проливні дощі, які перешкоджають монтажу покрівлі. Влітку світловий день довший, але в сильну спеку робітникам загрожує сонячний, тепловий удар. Монтаж кроквяної системи, гідроізоляції, обрешітки можна виконувати цілий рік. Металеву покрівлю, керамічну та мінеральну (цементно-піщану) черепицю, сланцеві пластини також можна монтувати в будь-який сезон. М'яка черепиця з АПП-модифікованим бітумом при температурі нижче +5°С стає менш еластичною, її монтаж краще виконувати при стійких плюсових температурах. СБС-модифікований бітум, навпаки, плавиться при нагріванні, що може ускладнити монтаж покрівлі з цього різновиду м'якої черепиці в сильну спеку.

Крім пори року можливість виконання покрівельних робіт залежить від погодних умов:

• покрівельники вважають за краще працювати в діапазоні температур від -15 до +30°С, в сильний мороз або спеку умови некомфортні. А якщо монтується металева покрівля, матеріали можуть опікати навіть через рукавиці;
• швидкість вітру не повинна перевищувати 15 м/с, а при монтажі листових матеріалів з високою парусністю – 10 м/с;
• на час дощу роботи необхідно припиняти.

Також з міркувань безпеки не можна працювати на даху в грозу, ожеледь, в умовах обмеженої видимості (туман, заметіль).

Часті помилки при монтажі покрівлі та як їх уникнути

Помилки при монтажі покрівлі пов'язані з відступом від проекту, невиправданою заміною матеріалів, кріпильних елементів, порушеннями технології. Поширені помилки:

• відсутність армопоясу поверх кладки з цегли, блоків, незамкнута конструкція армопоясу в будинках з розпірною кроквяною системою покрівлі;
• відсутність шару гідроізоляції між бетонним армопоясом і мауерлатом;
• використання крокв меншого перетину, ніж потрібно (необхідний розрахунок);
• використання некондиційних пиломатеріалів – з механічними дефектами, уражених грибком, погано просушених, не оброблених антисептиками та антипіреном;
• неправильний вибір технології з'єднання елементів кроквяної системи, відсутність посилення стійками, підкосами (конструкція кроквяної системи підбирається з урахуванням відстані між опорними стінами, протяжності схилів та інших факторів);
• невідповідність кроку крокв розмірам утеплювача;
• неправильна послідовність шарів утепленої покрівлі (пароізоляція повинна розташовуватися під утеплювачем, з боку приміщення, а гідроізоляція – закривати утеплювач зверху, на практиці їх часто міняють місцями);
• неправильний вибір гідроізоляції для металевої покрівлі (рекомендовані супердифузні мембрани для захисту від конденсату);
• мала величина перекриття, недостатньо ретельне проклеювання стиків при монтажі гідроізоляції;
• улаштування примикань, проходів різних труб, антен без спеціальних елементів (планок, фартухів) або їх неправильний монтаж без якісної герметизації;
• відсутність додаткової гідроізоляції розжолобків;
• нехтування монтажем контробрешітки або недостатня висота вентиляційного зазору (рекомендується використовувати рейки товщиною 40 мм);
• герметичне закриття коника, хребтів, відсутність зазорів або отворів для вентиляції.
• заміна передбаченого проектом покрівельного матеріалу на інший (більш масивний, що вимагає зміни кроку обрешітки тощо);
• порушення технології кріплення (використання жорсткого кріплення там, де потрібно ковзне, використання неоцинкованого кріплення, неправильний кут входження цвяхів, саморізів, зменшення рекомендованого числа точок кріплення тощо).

Будь-які будівельні роботи, в тому числі монтаж покрівлі, повинні виконуватися відповідно до проекту, інакше помилки неминучі. Відступи від проекту необхідно погоджувати з фахівцем. Зокрема, заміна покрівельного матеріалу вимагає внесення коректив до конструкції кроквяної системи, обрешітки. Слід дотримуватися технології монтажу, рекомендованої виробником конкретного покрівельного / гідроізоляційного матеріалу, не економити на кількості, якості та розмірах кріпильних елементів, пиломатеріалів.

Фахівці рекомендують якщо змога приступати до утеплення покрівлі через пару місяців після монтажу покриття. Якщо були допущені помилки при гідроізоляції покрівлі, їх простіше буде виявити та усунути.

Підсумок

Монтаж покрівлі складається з безлічі взаємопов'язаних етапів. Помилки на будь-якому з них можуть призвести до протікання, пошкодження покриття або інших елементів покрівельної конструкції, скорочення терміну її служби, зниження ефективності теплоізоляції. Існує безліч нюансів, пов'язаних з монтажем кроквяних систем різних видів покрівлі, укладанням покрівельних матеріалів різних видів і брендів. Досвідчені професіонали, фахівці компанії Klinker Stone, яка надає послуги з монтажу покрівлі в Києві та інших містах, врахують всі ці нюанси та виконають роботи якісно, без помилок, з гарантією.